CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
2 Сам. 21
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

2-а Самуїлова

Розділ 21

1 І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: „Кров на Саула та на його дім за те, що повбива́в він ґів'оні́тян“.

2 І покликав цар ґів'оні́тян та й сказав їм про це. А ґів'оні́тяни, — вони не з Ізра́їлевих синів, а з останку аморе́янина, а Ізраїлеві сини були присягну́ли їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.

3 І сказав Давид до ґів'оні́тян: „Що́ я зроблю́ вам і чим надолу́жу, щоб ви поблагослови́ли Господню спа́дщину?“

4 І сказали йому ґів'оні́тяни: „Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі“. А він сказав: „Що́ ви скажете, зроблю́ вам“.

5 І сказали вони до царя: „Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас ви́нищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі, —

6 нехай буде нам да́но семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибра́нця“. А цар сказав: „Я дам“.

7 Та змилосе́рдився цар над Мефівошетом, сином Йоната́на, Саулового сина, через Господню прися́гу, що була поміж ними, — між Давидом та між Йонатаиом, Сауловим сином.

8 І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки́ Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки́, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,

9 та й дав їх у руку ґів'оні́тян, — і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро ра́зом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли поча́ток жнив ячме́ню.

10 А Ріцпа, дочка Айїна, взяла́ вере́тище, і простягла́ його собі на скелі, і була там від поча́тку жнив аж поки не зійшли́ на них во́ди з неба, і не дала́ вона спочити на них пта́ству небесному вдень, а польові́й звірині́ вночі.

11 І було доне́сено Давидові, що́ зробила Ріцпа, Айїна дочка́, Саулова нало́жниця.

12 А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йоната́на від госпо́дарів ґілеадського Явешу, що ви́крали були їх із майда́ну Бет-Шану що їх повісили там филисти́мляни того дня, коли филисти́мляни побили Саула в Ґілбоа.

13 І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості пові́шаних.

14 І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому кра́ї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, — і пото́му Бог був убла́ганий Кра́єм.

15 І була ще війна филисти́млян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филисти́млянами. І змучився Давид.

16 І був Ішбі в Нові, що з наща́дків Рафи, а вага його списа́ три сотні шеклів міді, і опере́заний він був ново́ю зброєю. І він сказав, щоб забити Давида.

17 Та поміг йому Авіша́й, син Церуїн, — і він ударив филисти́млянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли́ йому, говорячи: „Ти не ви́йдеш уже з нами на війну, — і не пога́сиш Ізраїлевого світильника!“

18 І сталося по́тім, і була́ ще війна в Нові з филисти́млянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, шо з наща́дків Рафи.

19 І була́ ще війна в Нові з филисти́млянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, побив ґатянина Ґоліята, — а держа́к списа́ його був, як тка́цький вал.

20 І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на нога́х по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був наро́джений тому Рафі.

21 І зневажав він Ізраїля, — та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата!

22 Четверо тих були наро́джені тому Рафі в Ґаті, — і попа́дали вони від руки Давида та від руки його слуг.

2-я книга Царств

Глава 21

1 Был голод во дни Давидовы, три года сряду, год за годом, и взыскал Давид лица Господня. И сказал Господь: это за Саула, и за сей дом, оскверненный кровью, за то, что он умертвил Гаваонитян.

2 И призвал царь Гаваонитян, и сказал им: (Гаваонитяне же были не из сынов Израилевых, но из остатков Аммореев; сыны Израилевы поклялись им, но Саул хотел истребить их, ревнуя за сынов Израилевых и Иудиных):

3 И сказал Давид Гаваонитянам: что мне сделать вам? и чем умилостивить, чтобы вы благословили наследие Господне.

4 И сказали ему Гаваониняне: не серебра и не золота требуем мы от Саула и от дома его, и не требуем умертвить кого-нибудь из Израильтян. И сказал он: что же вы скажете, чтобы я сделал вам?

5 И сказали они царю: человека, который губил нас, и имел враждебный против нас умысел, чтоб истребить нас, и чтобы мы не остались во всем пределе Израилевом, -

6 Пусть дадут нам семь человек из сыновей его; и повесим их Господу в Гиве Саула, избранного Господом. И сказал царь: я даю.

7 Но Мефибошефа, сына Иоанафана, сына Саулова пощадил царь по причине клятвы, произнесенной пред Господом, которая была между Давидом и Ионафаном, сыном Сауловым.

8 И взял царь двух сынов Рицфы, дочери Аии, которых она родила Саулу, Армони и Мефибошефа; и пятерых сынов Михали, дочери Сауловой, которых она родила Адриилу, сыну Варзиллая, родом из Махолы.

9 И отдал их в руки Гаваонитян, и они повесили на горе пред Господом; и пали семеро вдруг, и умерщвлены в первых днях жатвы, в начале жатвы ячменя.

10 Тогда взяла Рицфа, дочь Аии, вретище, и разослала его себе на каменной горе, и сидела там от начала жатвы до тех пор, пока пролились воды на них с небес, и не давала птицам небесным садиться на них днем, и зверям полевым ночью.

11 И возвещено было Давиду, что сделала Рицфа, дочь Аии, наложница Саулова.

12 И пошел Давид, и взял кости Саула, и кости Ионафана, сына его, от жителей Иависа Галаадского, которые они украли с площади Беф-Шанской, где повесили их Филистимляне в тот день, в который поразили Филистимляне Саула на Гилбое.

13 И когда он принес оттуда кости Саула и кости Ионафана, сына его, тогда собрали кости повешенных.

14 И похоронили кости Саула и Ионафана, сына его, в земле Вениаминовой, в Целе, в гробе Киса отца его, и сделали все, что повелел царь. И умилостивился Бог к земле после сего.

15 Опять была война у Филистимлян с Израильтянами. И пошел Давид и рабы его с ним, и сразились с Филистимлянами, и устал Давид.

16 Тогда Иишби из Нова, который был из детей Рафы, и у которого копье было весом в триста сиклей меди, и который препоясан был новым мечем, намеревался поразить Давида.

17 Но Авишай, сын Церуии, помог ему, и поразил Филистимлянина, и умертвил его. Тогда люди Давидовы заклинали его и говорили: не ходи более с нами на войну, чтобы ты не погасил светильника Израилева.

18 После сего, когда еще была война в Гове с Филистимлянами, тогда Сиббехай Хушафитянин поразил Сафа, который был из детей Рафы.

19 Когда еще была война в Гове с Филистимлянами, тогда Елханан, сын Иааре-Оргима, Вифлеемлянин, поразил Голиафа Гефянина, у которого древко копья было как навой ткачей.

20 Еще была война в Гефе. Тогда был один рослый человек, у коего на руках было по шести перстов и на ногах по шести перстов, всех числом двадцать четыре, и он также был от рода Рафы.

21 Сей бесчестил Израиля; и поразил его Ионафан, сын Шимая, брата Давидова.

22 Четверо сии были от рода Рафы в Гефе; и пали от руки Давида и от руки рабов его.

2-а Самуїлова

Розділ 21

2-я книга Царств

Глава 21

1 І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: „Кров на Саула та на його дім за те, що повбива́в він ґів'оні́тян“.

1 Был голод во дни Давидовы, три года сряду, год за годом, и взыскал Давид лица Господня. И сказал Господь: это за Саула, и за сей дом, оскверненный кровью, за то, что он умертвил Гаваонитян.

2 І покликав цар ґів'оні́тян та й сказав їм про це. А ґів'оні́тяни, — вони не з Ізра́їлевих синів, а з останку аморе́янина, а Ізраїлеві сини були присягну́ли їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.

2 И призвал царь Гаваонитян, и сказал им: (Гаваонитяне же были не из сынов Израилевых, но из остатков Аммореев; сыны Израилевы поклялись им, но Саул хотел истребить их, ревнуя за сынов Израилевых и Иудиных):

3 І сказав Давид до ґів'оні́тян: „Що́ я зроблю́ вам і чим надолу́жу, щоб ви поблагослови́ли Господню спа́дщину?“

3 И сказал Давид Гаваонитянам: что мне сделать вам? и чем умилостивить, чтобы вы благословили наследие Господне.

4 І сказали йому ґів'оні́тяни: „Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі“. А він сказав: „Що́ ви скажете, зроблю́ вам“.

4 И сказали ему Гаваониняне: не серебра и не золота требуем мы от Саула и от дома его, и не требуем умертвить кого-нибудь из Израильтян. И сказал он: что же вы скажете, чтобы я сделал вам?

5 І сказали вони до царя: „Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас ви́нищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі, —

5 И сказали они царю: человека, который губил нас, и имел враждебный против нас умысел, чтоб истребить нас, и чтобы мы не остались во всем пределе Израилевом, -

6 нехай буде нам да́но семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибра́нця“. А цар сказав: „Я дам“.

6 Пусть дадут нам семь человек из сыновей его; и повесим их Господу в Гиве Саула, избранного Господом. И сказал царь: я даю.

7 Та змилосе́рдився цар над Мефівошетом, сином Йоната́на, Саулового сина, через Господню прися́гу, що була поміж ними, — між Давидом та між Йонатаиом, Сауловим сином.

7 Но Мефибошефа, сына Иоанафана, сына Саулова пощадил царь по причине клятвы, произнесенной пред Господом, которая была между Давидом и Ионафаном, сыном Сауловым.

8 І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки́ Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки́, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,

8 И взял царь двух сынов Рицфы, дочери Аии, которых она родила Саулу, Армони и Мефибошефа; и пятерых сынов Михали, дочери Сауловой, которых она родила Адриилу, сыну Варзиллая, родом из Махолы.

9 та й дав їх у руку ґів'оні́тян, — і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро ра́зом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли поча́ток жнив ячме́ню.

9 И отдал их в руки Гаваонитян, и они повесили на горе пред Господом; и пали семеро вдруг, и умерщвлены в первых днях жатвы, в начале жатвы ячменя.

10 А Ріцпа, дочка Айїна, взяла́ вере́тище, і простягла́ його собі на скелі, і була там від поча́тку жнив аж поки не зійшли́ на них во́ди з неба, і не дала́ вона спочити на них пта́ству небесному вдень, а польові́й звірині́ вночі.

10 Тогда взяла Рицфа, дочь Аии, вретище, и разослала его себе на каменной горе, и сидела там от начала жатвы до тех пор, пока пролились воды на них с небес, и не давала птицам небесным садиться на них днем, и зверям полевым ночью.

11 І було доне́сено Давидові, що́ зробила Ріцпа, Айїна дочка́, Саулова нало́жниця.

11 И возвещено было Давиду, что сделала Рицфа, дочь Аии, наложница Саулова.

12 А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йоната́на від госпо́дарів ґілеадського Явешу, що ви́крали були їх із майда́ну Бет-Шану що їх повісили там филисти́мляни того дня, коли филисти́мляни побили Саула в Ґілбоа.

12 И пошел Давид, и взял кости Саула, и кости Ионафана, сына его, от жителей Иависа Галаадского, которые они украли с площади Беф-Шанской, где повесили их Филистимляне в тот день, в который поразили Филистимляне Саула на Гилбое.

13 І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості пові́шаних.

13 И когда он принес оттуда кости Саула и кости Ионафана, сына его, тогда собрали кости повешенных.

14 І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому кра́ї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, — і пото́му Бог був убла́ганий Кра́єм.

14 И похоронили кости Саула и Ионафана, сына его, в земле Вениаминовой, в Целе, в гробе Киса отца его, и сделали все, что повелел царь. И умилостивился Бог к земле после сего.

15 І була ще війна филисти́млян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филисти́млянами. І змучився Давид.

15 Опять была война у Филистимлян с Израильтянами. И пошел Давид и рабы его с ним, и сразились с Филистимлянами, и устал Давид.

16 І був Ішбі в Нові, що з наща́дків Рафи, а вага його списа́ три сотні шеклів міді, і опере́заний він був ново́ю зброєю. І він сказав, щоб забити Давида.

16 Тогда Иишби из Нова, который был из детей Рафы, и у которого копье было весом в триста сиклей меди, и который препоясан был новым мечем, намеревался поразить Давида.

17 Та поміг йому Авіша́й, син Церуїн, — і він ударив филисти́млянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли́ йому, говорячи: „Ти не ви́йдеш уже з нами на війну, — і не пога́сиш Ізраїлевого світильника!“

17 Но Авишай, сын Церуии, помог ему, и поразил Филистимлянина, и умертвил его. Тогда люди Давидовы заклинали его и говорили: не ходи более с нами на войну, чтобы ты не погасил светильника Израилева.

18 І сталося по́тім, і була́ ще війна в Нові з филисти́млянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, шо з наща́дків Рафи.

18 После сего, когда еще была война в Гове с Филистимлянами, тогда Сиббехай Хушафитянин поразил Сафа, который был из детей Рафы.

19 І була́ ще війна в Нові з филисти́млянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, побив ґатянина Ґоліята, — а держа́к списа́ його був, як тка́цький вал.

19 Когда еще была война в Гове с Филистимлянами, тогда Елханан, сын Иааре-Оргима, Вифлеемлянин, поразил Голиафа Гефянина, у которого древко копья было как навой ткачей.

20 І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на нога́х по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був наро́джений тому Рафі.

20 Еще была война в Гефе. Тогда был один рослый человек, у коего на руках было по шести перстов и на ногах по шести перстов, всех числом двадцать четыре, и он также был от рода Рафы.

21 І зневажав він Ізраїля, — та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата!

21 Сей бесчестил Израиля; и поразил его Ионафан, сын Шимая, брата Давидова.

22 Четверо тих були наро́джені тому Рафі в Ґаті, — і попа́дали вони від руки Давида та від руки його слуг.

22 Четверо сии были от рода Рафы в Гефе; и пали от руки Давида и от руки рабов его.

1.0x